Чому мене не хвилює прізвище наступного прем’єра

Крім того, щоб черговий за ліком тиждень обговорювати, хто буде кращим прем’єр-міністром – Яресько, Гройсман або хтось інший, варто було б зосередитися на головних викликах цього року.

Крім питань безпеки і цілісності країни, це – економічна криза та бідність.

Нагадаю, що у 2015 році:

-          ВВП зменшився на 9,9%

-          інфляція зросла до 43,3%

-          реальні доходи населення впали (у третьому кварталі – на 26,6%)

За прогнозами, при збереженні політики діючого уряду, лише у 2020 році ми зможемо вийти на докризовий рівень 2006-2007 року! Прикро, але факт залишається фактом: Україна – найбідніша країна Європа. Середній рівень пенсії у нас складає близько $70, заробітної платні – $176.

Що це означає?

-          низька купівельна спроможність населення плюс відсутність цивілізованих правил гри аж ніяк не стимулюють інвестиції. Мало хто наважується вкладати в країну, середній громадянин якої більшу частину своїх доходів витрачає на недорогу їжу та оплату комунальних послуг;

-          невисокий рівень інвестицій – це мала кількість нових робочих місць і відсутність високотехнологічного виробництва. За таких умов ми продовжимо експортувати переважно сировину і товари із малою доданою вартістю. Ціни на такі товари на світових ринках залишаються низькими, ми можемо втратити частину валютної виручки;

-          зростатиме попит на політичну "гречку" – продуктові набори, матеріальні блага, популізм і обіцянки покращити життя "вже сьогодні";

-          Уряд продовжить займатися "латанням" дір, є великий ризик скорочення видатків на освіту та інші стратегічні напрямки. Вже зараз Міністерство освіти і науки відміняє фінальні етапи шкільних олімпіад з деяких предметів. А що буде далі?

-          знову посиляться розмови про те, що ми не "можемо знижувати податковий тиск", бо не має "з чого платити зарплати та пенсії", тобто податкова реформа залишиться на папері.        

Ось чому бідність – це виклик №1 для країни. Не давши на нього гідну відповідь, ми посилимо конфронтацію всередині країни, дамо підстави ворогам говорити, що Україна – це failed state, неспроможна держава.

Особисто мене це хвилює набагато більше, ніж прізвище майбутнього прем’єра. Не так важливо хто це буде, набагато важливіше, що він буде робити.